Максимові відчинила двері худенька бліда жінка. Чоловікові здалося, що незнайомка дуже налякана. Вона уточнила, чи він сантехнік, після чого запросила його увійти в будинок.
Жінка мовчки простягла Максимові кілька купюр та складену навпіл записку. «Будь ласка, допоможіть мені!», – прочитав чоловік і розгублено подивився на бліду господиню квартири.
HeadInsider
Максим працював сантехніком. Він пропонував свої послуги у оголошеннях, які розклеював на під’їздах. Цим чоловік намагався збільшити собі базу клієнтів. Максимові чомусь часто зустрічалися дещо дивні люди, котрі викликали його. Багато чого бачив у своїй роботі. Але намагався ніколи не вникати в особисте життя своїх клієнтів. Намагався якісно виконати роботу, отримати оплату та піти додому.
Після того, як він виконав замовлення в одній із квартир, спускався сходами і в кожну вхідну двері квартир засовував листочки з рекламою своїх послуг. Не встиг він вийти з під’їзду, як йому зателефонували. Жінка по телефону представилася, сказала, що тільки-но побачила його оголошення. І їй потрібна допомога сантехніка. Максим був радий новому замовленню, повернувся назад у будинок, знайшов потрібну квартиру.
Йому відчинила двері бліда і дуже худа господиня квартири. Запросила його увійти, у неї засмічена труба у ванній кімнаті. У квартирі було дуже холодно, жінка куталася у теплу шаль. Максим зіщулився і поцікавився у господині, чому у квартирі так холодно, невже опалення відрізали? Жінка відповіла, що опалення є, але у квартирі завжди холодно.
За півгодини Максим почистив засмічення. Жінка розрахувалася з ним за роботу і простягла аркуш паперу, складений навпіл. Чоловік розгорнув листок та побачив написане прохання про допомогу – там були слова «Допоможіть мені будь ласка!». Він розгублено подивився на господиню квартири, намагаючись зрозуміти, що це, жарт чи справді їй потрібна його допомога. Після хвилинного вагання Максим сказав, що жінка може дзвонити йому за потреби. Після чого залишив квартиру.
Вже на вулиці він зателефонував до поліції та розповів свою ситуацію. Через якийсь час із ним зв’язався дільничний. Він повідомив Максиму, що дана квартира є опечатаною, оскільки три місяці тому у ній дивним чином померла господиня. Чоловік був здивований та наляканий. Він сказав дільничному, що має записку з проханням про допомогу, саме від цієї жінки. Припустив, що, можливо, це родичка покійної. Дільничний сказав, що півгодини тому особисто приїжджав до тієї квартири та переконався, що вона, як і раніше, опечатана.
Максим був не просто збентежений. Він був розгублений, наляканий і думав, що робити далі. Чоловік тремтячими руками передзвонив тим номером, з якого його викликали сьогодні, щоб відремонтувати трубу у ванній. Але ніхто не відповів. Максим поїхав до того будинку, знайшов квартиру. І з жахом побачив, що справді двері були опечатані. Але як це може бути? Адже він не божевільний! І абсолютно точно пам’ятав, як уранці допоміг худенькій жінці.
Він спустився вниз, сів на лаву біля під’їзду. За кілька хвилин із хати вийшла сухенька бабуся й присіла біля нього на лавку. Максим звернувся до бабусі, спитав, чи не знає вона худеньку жінку з їхнього будинку, яка мешкає на 5 поверсі. Бабуля здивовано подивилася на чоловіка і спитала, навіщо йому Олеся знадобилася. З її очей потекли сльози. Бабуся тихенько сказала, що Олеся померла кілька місяців тому. Вона підозріло подивилася на Максима і спитала, хто він такий і що йому потрібне.
Чоловік відповів, що раніше перетинався з Олесею на роботі. А тут був поряд і вирішив зайти до гостей. Але двері до квартири опечатані, на дзвінки ніхто не відповідає. Бабуся розповіла Максиму, що Олесі не стало кілька місяців тому. Лікарі кажуть, що їй у ванній погано стало. Там її й виявили, вже мертвою. Нікого в неї не лишилося. Сусіди дуже любили тиху та скромну Олесю. Вони й поховали її, адже із рідних у жінки нікого не залишилося.
У цієї бабусі навіть залишилися ключі від квартири Олесі, вона сама їх колись дала, так, про всяк випадок. А зараз квартира опечатана поліцейськими, вони намагаються знайти когось із родичів. Але поки що безуспішно. Одна була Олеся на цьому світі. Бабуся зітхнувши сказала, що навіть на кладовищі нема кому прийти і прибрати на могилці покійної. Вона, мовляв, зовсім стара стала, важко їй навіть надвір виходити.
Максим попросив у бабусі адресу цвинтаря, запитав, як знайти потрібну могилку. Отримавши листок адресою, він вирішив одразу поїхати на цвинтар. Коли чоловік підійшов до воріт цвинтаря, йому зателефонували з незнайомого номера. Він подумав, що дзвонить хтось із замовників. Але діставши телефон із кишені, з жахом побачив на екрані номер Олесі. Максим відповів на дзвінок. У слухавці він почув якийсь тріск, гомін, голоси на задньому фоні. Після цього співрозмовник відповів йому. То була не Олеся. Голос був якийсь неприродний.
Максим навіть не зміг визначити, чи чоловічий це голос чи жіночий. Голос сказав, що вони вдячні за те, що сантехнік усунув засор. Але тепер нехай не сує носа не в свою справу. Співрозмовник відключився. А у Максима холодок пробіг спиною. Він не міг зрозуміти, з ким щойно розмовляв. І чому голос сказав, що це «їхня квартира»? Чоловік був наляканий, але не зміг так просто все залишити, як є. Тому рішення піти на цвинтар не змінив.
На вході він купив букет гвоздик і швидко знайшов потрібну могилку. На простому дерев’яному хресті була маленька фотографія. З неї на Максима дивилася та сама мініатюрна жінка, в квартирі якої він був. А вголос сказав, чим може їй допомогти. Раптом чоловік почув, як хтось ззаду підійшов. Він обернувся і побачив старого старого з довгою сивою бородою. Старий сказав, щоб Максим поставив свічку в храмі за упокій, щоб помолився за душу покійної.
Після чого незнайомий старий розповів чоловікові, що біля цвинтаря нещодавно церкву збудували. Священик іноді на занедбані могилки ходить, адже їх одразу видно – вінків та квітів немає, все заросло бур’янами. Так батюшка дивиться на імена на табличках, після чого молиться за упокій душі померлих. А до цієї могилки ще жодного разу священик не підійшов, ніби хтось ховає від нього душу Олесі. Максим поцікавився у старого, хто він такий. Незнайомець відповів, що він доглядач. Після чого швидко пішов.
Максим вирішив піти до церкви і поставити свічку. Як тільки він увійшов до храму, одразу побачив батюшку. Чоловік підійшов до священика і все розповів йому. Він не знав, що робити і що робити далі. Запитав у священика поради. Батюшка запропонував чоловікові разом піти до тієї квартири та подивитися, що там відбувається.
Коли Максим із батюшкою підійшли до будинку Олесі, вони побачили ту саму стареньку, яка минулого разу розповіла про трагічну загибель сусідки. Бабуля запитала, чому Максим знову сюди прийшов та ще й не один. Він відповів, що квартиру Олесі треба освятити, адже так її душа заспокоїться. Попросив у бабусі ключі. Вона недовірливо дивилася на чоловіків, після чого сказала, що не дасть ключі. Раптом вони шахраї якісь. Але священик підійшов до бабусі, тихенько щось сказав їй на вухо. Після цього та мовчки простягла ключі батюшці.
Стоячи біля дверей квартири Олесі, Максим обережно зняв листок із печаткою. Потім відчинив замок і вони увійшли до квартири. Усередині було дуже холодно. Максим зіщулився, залишився біля дверей, не захотів далі проходити. Щось ніби відштовхувало його, звідси хотілося швидко втекти.
Батюшка дістав свічку, запалив її. Полум’я свічки почало тріщати і чадити чорним димом. Вогонь свічки був сильний, але його ніби хтось намагався погасити. Священик почав читати молитву у невеличкій книжечці. Максим стояв, спиною до вхідних дверей, боячись навіть поворухнутися. Раптом полум’я свічки різко злетіло вгору, зависло у вигляді чорної хмари. З ванної почулися дивні звуки – якесь булькання, човкання. Максим хотів втекти звідти з цієї страшної квартири. Але ноги ніби приросли до підлоги, не слухали її.
У цей час священик почав бризкати по кутках святою водою, осіняючи довкола себе хрестом. Краплі води випаровувалися і шипіли. Різко сама по собі відчинилися двері у ванну, звідти повалив густий темний туман. Максим від жаху повільно опустився на підлогу і затулив обличчя руками.
Священик читав далі молитви. Навколо нього був густий чорний дим, туман від святої води, яка продовжувала випаровуватися, наче її бризкали на розпечену сковороду.
Одного разу все різко припинилося. Не стало диму, туману та пари. Максим відчув, що у квартирі більше не холодно. Чоловік переляканими очима дивився на батюшку. Потім обережно спитав, невже все скінчилося? Батюшка втомленим голосом відповів, що все позаду. Швидше за все, Олеся якимось чином пустила нечисту силу до себе до хати. І цим сутностям сподобалося тут жити та харчуватися енергією молодої дівчини. Ця погань погубила господиню квартири, після чого не давала її душі піти. Тепер її дух заспокоївся.
За кілька днів Максим знову поїхав відвідати могилку Олесі на цвинтар. Він довго стояв, розглядаючи її надгробки. Якоїсь миті йому здалося, що дівчина посміхнулася. Він потер очі руками. Після чого почув чиїсь кроки за спиною. Різко обернувшись, Макс побачив того самого сивого бородача, з яким вже тут зустрічався. Старий стояв і посміхався. Після цього сказав, що Олеся передає привіт і дуже дякує за спасіння її душі.
Максим здивовано спитав, звідки старий це знає. Він відповів, що є охоронцем цвинтаря і провідником душ у інший світ.
Максим стояв і дивився, як старий повільно йде стежкою. За мить, йому здалося, що незнайомець розчинився в повітрі, наче серпанок. Відганяючи від себе цю нараду, Макс хотів побігти за старим. Але потім різко відсмикнув сам себе. Містики йому вистачило надовго. І не обов’язково знати, чи існує загадковий старий насправді…
