Сюжети казок далеко не завжди ґрунтуються на чистій уяві, іноді вони базуються на реальних подіях, хоча повірити в них зовсім не просто.
У 1954 році в Радянському Союзі стався випадок, який міг би лягти в основу чергової казки про красуню, що спала.
Надія Лебедин була звичайною радянською жінкою, яка разом із чоловіком виховувала доньку.
Іноді подружжя сварилося і того вечора, посварившись із чоловіком, жінка вирушила врятувати.
Незвичайним стало те, що на ранок вона так і не прокинулася. Надія заснула летаргічним сном, від якого отямилася лише через 20 років.
До моменту пробудження Надії її чоловік помер, так само як і мати жінки, яка майже два десятиліття присвятила тому, що доглядала сплячу доньку.
Зовні за два десятиліття Надія зовсім не змінилася,
але варто їй прокинутися, як організм почав працювати швидше і процеси старіння не просто повернулися, вони прискорилися.
Незабаром і зовнішність, і стан здоров’я жінки досягли тих показників, які були характерні для її справжнього віку.
Радянські медики вирішили, що у Надії стався патологічний сон, якому передував істеричний стан.
