Десять років тому по дорозі на роботу я натрапив на гаманець, що лежав обабіч дороги. Вигляд у нього був не найкращий, увесь стертий до дірок. Всередині був лист та кілька доларів. Я прочитав цей лист, оскільки думав, що знайду якусь інформацію про власника гаманця.
В листі було послання, яке датувалося 1944 роком. Там писалося наступне: “Дорогий Майкл! Моя мати заборонила зустрічатися з тобою. Пробач мені й знай, що я тебе люблю і завжди буду любити. Твоя Анна ”
Мене дуже вразили ці слова і я вирішив обов’язково знайти власника гаманця. Для пошуків у мене була всього лиш адреса на зворотній стороні конверта. На телефонній станції мені відмовлялися давати будь-яку інформацію про людей, які живуть за цією адресою, але після довгих вмовлянь, телефоністка з’єднала мене з потрібним абонентом.
Слухавку взяла жінка, і я одразу спитав, чи знайома вона з Анною. Жінка мені відповіла, що декілька років назад придбала цей будинок у її матері. Матір Анни знаходиться в будинку літніх людей, куди я одразу вирішив зателефонувати. Працівники будинку повідомили, що матір Анни померла.
