Мухаммеду Аюба з М’янми довелося протягом 7 днів нести своїх немічних батьків на собі, щоб потрапити до табору для біженців.
Наприкінці минулого серпня бірманська армія влаштувала геноцид щодо мусульман-рохінья, які були етнорелігійною меншістю.
Тому сотні мусульман залишили свої будинки в штаті Аракан, щоб урятуватися від смерті, і переселилися в Бангладеш, де розташували табори для біженців.
Фото Мухаммеда, який ніс своїх батьків на собі в кошиках, влаштувала переполох серед користувачів соцмереж.
Хлопця прозвали «символом людяності»: незважаючи на біль, втому та страх, молодик не кинув своїх батьків у біді.
Мухаммед вирушив у дорогу босоніж, мати і батька він посадив у кошики, які прив’язав до дерев’яної палиці.
Таким чином він проніс батьків на своїх плечах протягом 7 днів. Його шлях до табору лежав через гори, ліси та болота.
Однак на цьому складнощі не закінчились. Табори для біженців мусульман-рохінья виявилися непридатними для життя.
Через 45 днів батько молодої людини помер. А мати паралізована та має ще кілька важких ускладнень.
«Якщо її незабаром не почнуть лікувати, вона теж швидше за все помре», — поділився Мухаммед.
Мати дуже любить свого сина і каже він єдине, що в неї залишилося у цьому світі. З 2008 року Асія Затун паралізована.
Вона дуже сподівається, що їм вдасться знайти безпечне місце для життя, де можна буде лікуватися. Ще жінка хоче, щоб її син мав хороше майбутнє.
«Я мрію, щоб мій син зміг досягти успіху у цьому житті. Я не маю нікого, крім нього», — поділилася Асія.
Мухаммед вдячний усім, хто допоміг йому врятуватися від геноциду, а також подякував президентові Туреччини:
«Я дуже вдячний президентові Туреччини за все, що він зробив для мусульман-рохінья і сподіваюся, що Ви зможете допомогти моїй мамі».
