На похорон милих дівчаток-близнючок зібралося все село – ох і криків та плачу було… А вранці всі побачили розриті та порожні могили, без трун!

Антон і Ліля одружилися дуже рано, тільки-но їм виповнилося 18. Незабаром у молодої пари народилися чудові доньки-близнючки. Одну від іншої не відрізниш – схожі між собою, як дві краплі води. Але як і багато інших ранніх шлюбів, їхня родина опинилася під загрозою розвалу.

На похорон милих дівчаток-близнючок зібралося все село – ох і криків та плачу було… А вранці всі побачили розриті та порожні могили, без трун!
HeadInsider
Жили вони на селі. Антон працював трактористом у сільраді – то гній комусь привезти, то сніг узимку розчистити. Зірок з неба не вистачало, але радий був, що хоч така робота була, адже в селі з цим туго було. Не нив, тримався за роботу. Дуже любив своїх дівчаток.

Віола та Влада – так назвали доньок на честь обох бабусь. Віола – це мати Антона, яка вже давно спочивала, ще до їхнього знайомства. А Владислава – це мати Лілі, не любила вона свого зятя, все підбурювала доньку на скандал із чоловіком. Але Лілю і вчити не треба було, надто вже скандальною була і часто чоловіка свого пилила. Усього їй мало було – грошей мало, одягу мало, продуктів більше потрібно. Дров запасли на зиму цілу гору, але їй і цього мало. Все свербіло і свербіло чоловікові про гроші.

Чоловік зрозуміти не міг, коли його кохана дружина стала такою сварливою бабою. Мабуть, вона й раніше такою була, але вміло маскувала свої здібності влаштувати скандал на рівному місці. Віола та Влада підростали у напруженій атмосфері, оскільки батьки були постійно незадоволені один одним. Антон став затримуватись на роботі. Йому краще було побути біля трактора, покрутити гайки, аніж слухати постійне бурчання дружини будинку.

Якось мужики запропонували Антону посидіти з ними випити в гаражі. З того часу із завидною регулярністю приходив додому напідпитку. Лілька продовжувала скандалити. І одного разу Антон не стримався – тиждень скандальна жінка ходила у чорних окулярах, потім ще місяць замазувала синець на обличчі тоналкою. На якийсь час урок від чоловіка пішов їй на користь, Ліля стала ніжною та лагідною. Він навіть розслабився і вирішив, що і в них можливе щастя в сім’ї. Але не тут було. Незабаром усе повернулося на круги свої. А Антон пішов уже випробуваним методом. Тепер Лілька все частіше ходила з синцями на обличчі, розбитій губою чи носом.

Всі друзі вмовляли її розлучитися та написати заяву на чоловіка в поліцію. Ліля наче й погоджувалась, але відтягувала. Все сталося саме собою. Слово за слово – настав скандал у сім’ї, Антон був дуже п’яний і трохи не розрахував своїх сил. Коли прокинувся, Ліля з доньками вже мала свою матір. Потім була поліція, заява на нього. Але найцікавіше, що сам чоловік не пам’ятав нічого. Останнє, що він пам’ятав – це як Ліля репетує на нього і махає перед обличчям рушником. Потім він просто вирубався. Ну, не міг він створити зі своєю дружиною таке! Більше того, слідчий стверджував, що від нього та дівчаткам дісталося!

Він сам себе ненавидів за скоєне, за свою слабкість та нестриманість. Чоловіка мучила совість, тому він підписав усі папери, які підсунув йому слідчий. Тяжких тілесних там не було, тому йому дали лише три роки. Ліля так жодного разу не написала і не приїхала на побачення з чоловіком.

Але одного разу надійшов лист від доньки, Віоли. Вона писала, що більше не може мовчати. Мама почала дивно поводитися – в будинку почали з’являтися різні чоловіки. Хтось залишався на одну ніч, а хтось затримувався цілий тиждень. І все б нічого, але в їхньому будинку нещодавно з’явився дядько Женя. Мама їм наказала називати його татом. А він, неприємний, весь час наливає мамі щось із пляшки, але сам не п’є. Після таких частування мама стає дуже дурненькою – то сміється, то плаче, а потім танцює і лягає спати.

Лист був написаний друкованими літерами, часом з такими помилками, але важко було розібрати. Але загальний зміст написаного був зрозумілий, це шокувало чоловіка. Він кидався, як звір у клітці, але нічого не міг вдіяти. А за кілька днів його покликали на побачення. Але він навіть подумати не міг, що через скло телефоном він спілкуватиметься з Толіком, братом Лілі. Антон ще змалку терпіти його не міг. Він був нечастим гостем у їхньому домі, а тут прийшов побачити. Толик з’явився з покаянням – виявилося, Антон не винен у тому, за що його запроторили на зону.

Насправді Лілька просто скористалася його несвідомим станом. Не чіпав він ні дружину, ні дітей, а всі синці на її тілі були від брата. Вона намовила його зробити це, щоб звалити все на чоловіка і запроторити за ґрати. У Антона голова йшла кругом. Він не міг повірити, що дружина виявилася такою підступною. Адже любив її. Колись. А тепер сидить, ні в чому не винний. Однак Толік сказав, що жодних свідчень проти себе та сестри він не дасть, і в суді нічого не підтвердить. Його просто совість замучила.

На ранок, за традицією, треба було відвідати могилку, принести гостинці. На поминках мати дівчат набралася так сильно, що вранці не могла навіть підвестися. Тож бабуся вирушила одна. Непереборний жах охопив її, коли вона виявила, що могила розрита. Поруч валялися розламані труни. Дівчаток ніде не було. Але хто міг таке зробити? Адже це справжній вандалізм!

Бабуся впала на місці, знепритомнівши. Їй було невтямки, що винуватцем всього був батько Віоли та Влади. Коли Антон звільнився, він не поїхав одразу до села, бо знав, що на нього ніхто не чекає. Він оселився в покинуту хатинку лісника і почав готувати свою помсту.

У нього були деякі накопичення на волі, та й у в’язниці вдалося заробити грошей. Чоловік заплатив кому треба – даішникам, патологоанатому, аптекарю та ще декому. Якось після школи він зустрів дівчаток. Антонові не було складно підготувати доньок підіграти йому. Адже бідолахи вже втомилися від вічних загулів матері та від її дядька Жені, який постійно споював її, щоб банально заволодіти будинком.

Брата Лілі добре підпоїли і посадили за кермо. А дівчаткам просто треба було прикинутися мертвими, випивши якісь ліки, від яких вони заснули так міцно, що ніхто не міг визначити обман.

У той час, як жінка, що спилася, продовжувала заливати горе від втрати дітей різними спиртними напоями, її братик у КПЗ намагався згадати все, що сталося того вечора, коли він збив своїх племінниць. Він не міг зрозуміти, як міг таке наробити.

І ось одного дня далеко від того села, в невеликому містечку оселилися дві прекрасні дівчинки – Віола і Влада, разом з люблячим та турботливим татом.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *