Мати довго про це мовчала, але врешті вирішила поділитися з сином.
Часто ми не цінуємо те, що робить наше подружжя. Вони завжди з нами з моменту свого народження і завжди терплячі. Вони вчать нас не лише дрібницям, а й тому, як долати життєві негаразди.
Коли вони досягають віку, коли відчувають потребу та турботу, які ми відчували, коли були дуже молодими.
Діти часто вирішують відправити своїх батьків до спеціальних центрів для людей похилого віку. або вони роблять це тому, що не мають часу, або тому, що це дуже простий спосіб.
А насправді це справжня тортура для батьків.
Ця історія про сім’ю, яка складається з батька, матері та сина. Після смерті батька син вирішує відправити матір у спеціальний центр.
Причиною його переїзду був брак часу і терпіння.
Віддавши маму в будинок престарілих, син відвідує її рідше.
Одного разу йому подзвонили і сказали, що його мати хвора і дуже скоро помре.
Почувши це, син у розпачі пішов у будинок престарілих. Він намагався дізнатися, чи міг би він щось зробити для неї, на що його мати відповіла:
«Я хочу, щоб ви встановили тут вентилятори. Крім того, купіть холодильник, щоб їжа не псувалася, через це ми часто спимо голодними».
Це прохання здивувало сина, і він запитав матір, чому вона так довго йому про це не розповідала. Мати глянула на сина й сумно відповіла.
«Синку, я встиг адаптуватися до тутешнього життя, голоду і спеки, це не так страшно. Я боюся, що ви не адаптуєтеся до всього цього, коли ваші діти відправлять вас кудись…»
