Мені тридцять сім років, а моїй доньці – вісімнадцять.
Я виховувала її сама. Зараз вона навчається у ВНЗ і мені дуже важко усвідомлювати, як так швидко пройшов час, я навіть не зрозуміла, коли вона встигла стати дорослою. Я почала почуватися самотньою, адже ще недавно ми всі дні проводили разом.
Нещодавно донька сказала, що почала зустрічатися з молодим чоловіком. Мене ця новина дуже втішила, і я запропонувала їй привести хлопця до нас додому, щоб я могла з ним познайомитися. Вони прийшли. Сергій виявився дуже вихованим та симпатичним молодим чоловіком.
Ми проговорили з ним усю ніч, після чого я сказала дочці, що вона зробила правильний вибір.
Вони продовжували зустрічатися, а я все більше почувалася нікому не потрібною. Мої думки крутилися навколо мого віку, адже мені скоро сорок, а отже, на особистому житті можна поставити хрест. Якось мене осяяли, зовсім не вже, а ще тридцять сім і моє щастя ще попереду. Почала краще стежити за собою, купила нові речі, почала з подругами виходити на дівич-вечори в кафе.
Якось донька повернулася після прогулянки із Сергієм у поганому настрої, вона розповіла, що вони посварилися. Вона не хотіла розповідати мені про причини конфлікту. Сказала, що вона попрощалася з ним назавжди. Я не знала, що в них там сталося, але бачила, що цей юнак дуже подобався моїй доньці і до того ж він був дуже перспективним щодо відносин.
Через кілька днів Сергій прийшов до нас у гості, тому що він багато разів дзвонив доньці, але вона навідріз відмовлялася брати слухавку. Цього дня її вдома не було, вона пішла розвіятись до подруги. Ми сіли з Сергієм пити чай, я сподівалася, що донька прийде додому і вони поговорять з молодим чоловіком без істерик і скандалів. Спочатку ми просто розмовляли, а потім, я навіть сама не знаю, як так вийшла, що почали цілуватися, прокинулися вже в спальні. Ми не почали розмовляти з Сергієм про те, що сталося, він просто мовчки пішов уранці.
Але вже за кілька днів він знову прийшов, того дня доньки знову не було вдома. Я не знаю чи так випадково вийшло або він спеціально підгадав. Наш роман тривав чотири тижні. Донька відмовилася прощати нареченого. Але якось сказала, що вона усвідомила, що Сергій – це найкращий чоловік на цій землі. Я сказала Сергію, що він повинен помиритися з моєю донькою, він мені не суперечив. За добу вони вже мило воркували на нашій кухні.
Через деякий час мені вранці стало якось не дуже добре, у мене паморочилося в голові і була якась слабкість у всьому тілі. Я пішла до лікарні, але висновки лікаря були як грім серед ясного неба – вагітність. Мене ця новина шокувала. Коли я йшла з лікарні додому, то згадала, що мій чоловік, який загинув, дуже мріяв про те, щоб у нас було двоє діточок. Я вирішила так, що якщо Бог дав мені радість повторного материнства, то я маю прийняти цей дар.
Останні сім років я взагалі не зустрічалася з чоловіками, а тому знала на всі сто відсотків хто батько мого малюка.
Я мала підготувати до цієї новини доньку і сказала їй, що почала зустрічатися з чоловіком. Моя дівчинка була щиро рада за мене. Але я зупинила шквал її емоцій і повідомила їй, що наш роман тривав лише місяць, після чого ми розлучилися, Сергій був поруч і все чув, він все зрозумів, але нічого не сказав.
Потім я сказала, що в мене є для неї ще одна новина, мої молоді в цей момент злегка напружилися. Я розповіла їм про свою вагітність.
Доньку ця новина м’яко кажучи шокувала, по очах її парубка я зрозуміла, що він про все здогадався. Але я не збиралася обговорювати цю тему більше ні з ним, ні з кимось іншим.
Зараз моя донька та Сергій готуються до весілля, а мій животик росте з кожним днем. Як бути у цій ситуації я навіть не знаю. З Сергієм я припинила будь-яке спілкування, адже я люблю свою доньку і бажаю їй щастя.
Мене турбує лише одне, раптом малюк народиться схожим на батька, адже тоді вже приховати щось буде неможливо. Я весь час ходжу до храму і прошу Боженьку тільки про одне, щоб малюк народився схожим на мене.
Він прийшов знову того дня, коли дочки не було вдома і я не змогла встояти, пізніше я йому сказала, що ми можемо продовжити з ним стосунки тільки в тому випадку, якщо дочка ніколи й нічого не впізнає.
Я знаю, що чину підло до дочки, але я люблю їх обох. Сергій сказав, що мовчатиме, а сам дуже чекає появи на світ нашого малюка.
Зараз у мене вже останні місяці вагітності, Сергій як мені допомагає, а донька не може зрозуміти до чого така турбота. Я не хочу втратити доньку.
Якщо буде потрібно, то я сподіваюся, що у мене вистачить сил відмовитися від Сергія зовсім, але це я зроблю тільки після того, як на світ з’явиться мій малюк.
